/Files/images/blestyashki-ornament-106.gif

/Files/images/172063f557b416018067b46e3d894beb.gif

/Files/images/aee6b4b47c.gif

ПРАВИЛА РОБОТИ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ

1. Уникайте змагань та будь-яких видів робіт на швидкість.
2. Не порівнюйте дитину з іншими.
3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть ії, але так, щоб вона знала, за що.
5. Частіше звертайтеся на ім'я.
6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.
7. Не ставте до дитини завищених вимог.
8. Будьте послідовні у вихованні дитини.
9. Намагайтесь робити дитині якнайменше зауважень.
10. Не принижуйте дитину, караючи її.

ПРАВИЛА РОБОТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
2. Зменшити робоче навантаження на дитину.
3. Ділити роботу на коротші, але частіші періоди. Використовувати фізкультхвилинки.
4. Бути драматичним експресивним педагогом.
5. Знизити вимоги до охайності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
6. Садовити дитину ближче до вихователя.
7. Домовлятися з дитиною про певні дії заздалегідь.
8. Давати короткі, чіткі й конкретні інструкції.
9. Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.
10. Заохочувати дитину одразу ж.
11. Давати дитині можливість вибору.
12. Залишатися спокійним. Нема холоднокровності - нема переваги.

ПРАВИЛА РОБОТИ З АГРЕСИВНИМИ ДІТЬМИ

1. Бути уважним до потреб дитини.
2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.
3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
4. Покарання не повинні принижувати дитину.
5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.
6. Давати дитині можливість виявити гнів безпосередньо після фруструючої події.
7. Розвивати здатність до емпатії.
8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.
9. Відпрацювати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
10. Учити брати відповідальність на себе.

/Files/images/blestyashki-ornament-106.gif

/Files/images/images.jpg

Поради молодому вихователю

  • Любіть і поважайте дитину так само, як і дорослого
  • Плекайте в собі почуття задоволення від роботи з дітьми, бо воно приходить не відразу
  • Поповнюйте свій «багаж знань» захопливими історіями, добрими казками, цікавими фактами з життя тварин, рослин тощо
  • Працюйте з гарним настроєм. Це не означає, що у вихователя не може бути поганого настрою. Тут під «настроєм» слід розуміти налаштованість на роботу
  • Майте в запасі гру, заняття, казку на той випадок, якщо раптом доведеться змінити хід розпочатого заняття чи треба буде провести його поза планом. Готуйтеся до заняття із «запасом». Краще нехай залишиться невикористаний матеріал, ніж його не вистачить
  • Будьте з дітьми відвертими, вони відчують це й оцінять
  • Намагайтесь дотримуватись «кодексу справедливості». У маленьких дітей почуття несправедливості загострене
  • Учіть напам'ять вірші для дітей, особливо веселі. Досить часто виникають ситуації, в яких просто необхідно процитувати якийсь вірш
  • Заведіть собі «помічника» - іграшку, персонажа, предмет, із яким ви будете радитися, як учинити

/Files/images/blestyashki-ornament-106.gif

Життєвий і професійний кодекс педагога

Альтруїзм– будемо безкорисливо служити дітям

Бадьорість– це слово допоможе нам робити хороші вчинки

Великодушність – вона у наших серцях і справах

Гумор – допоможе нам завжди й усюди

Дружба– передамо по естафеті це слово дітям

Єдність – тільки разом і тільки вперед

Життєлюбство – донесемо це слово до кожного серця

Завзятість – забезпечити діяльність і успіх

Іронічність – допоможе вийти зі скрутного становища

Краса – допоможе полюбити світ

Ласка– її бракує нам усім

Милосердя– посіємо це слово навколо нас

Ніжність– це слово врятує від поганих вчинків

Оптимізм– ми це слово завжди «носимо» в кишені

Працьовитість – допомагає зрозуміти, що лінь – основа всіх недоліків

Радість– освітлює всім шлях

Совість – нехай це слово не спить, як соня, а допомагає стати совісним

Тактовність– допомагає налагодити добрі стосунки

Упевненість – вселяє у наші душі віру

Фантазія – допоможе ростити творчих дітей

Хоробрість – нам будувати й жити допомагає

Цілеспрямованість – знаємо мету, значить, досягнемо її

Чесність– чого змолоду наберешся, те і в старості відгукнеться

Шанобливість– учимо поважати себе й інших

Щедрість– знаємо, що скупий платить двічі

Я – не остання буква в алфавіті, а головна, яка допомагає скласти найкрасивіше речення «Я сам»

/Files/images/blestyashki-ornament-106.gif

/Files/images/880220.jpg

Професійне мовлення педагогів.
(консультація для вихователів)

Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Михеєвої та Фелікса Шохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі ви-моги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному навчальному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Михеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».


У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.

До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

• якість мовного оформлення мовлення;

• ціннісно-особистісні установки педагога;

• комунікативна компетентність;

• чіткий вибір інформації для створення вислову;

• орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

• правильність– відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

• точність– відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

• логічність– вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

• чистота– відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

• виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

• багатство– уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

• доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і т.ін.).


До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування,
його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.
Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

Кiлькiсть переглядiв: 145

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.